	Центри
	Методики

	Полезное:

Сенсорна інтеграція

Розглядаючи минулий розвиток науки у галузі лікування рухових дисфункцій, виникнення яких пов'язане з ЦНС (центральною нервовою системою), виявляється, що спочатку переважав підхід, що брав до уваги лише непрямий ефект із застосування методів реабілітації, які випливали з анатомічного стану та ортопедичних знань. Тепер ідуть пошуки відповіді, яким чином дисфункції, які стосуються сенсорної сфери спричиняють рухові порушення. Термін "сенсорна інтеграція" вперше було вжито сером Ч.Шеррінгтоном у 1902 році. Але наприкінці 60-х рр. нового, ширшого значення цьому термінові надала др. Джейн Айрес, із якою пов'язан справжній вибух відомостей щодо поняття "Сенсорна інтеграція".

Розуміння терміну сенсорна інтеграція співзвучне з розумінням того, як функціонує мозок і вся нервова система (НС). Д. Айрес визначає сенсорну інтеграцію, як процес, в якому настає організація вражень, які надходять до нашого організму так, щоб вони могли бути використані в цільовій дії, яка закінчиться успіхом.

Отже, Сенсорна інтеграція - це здатність сприймати інформацію за допомогою органів чуттів, поєднувати цю інформацію з іншими відомостями, що зберігаються в пам'яті та фізично діяти відповідно до одержаної інформації.

Д.Айрес близько 30 років досліджувала роботу мозку. Спостерігала за реакцією дітей на своєрідну стимуляцію. І лише 30 років тому висловила думку, що основними та базовими системами відчуття є дотикові, пропріоцептивні та вестибулярні, які відіграють головну роль у зростанні й розвитку дитини. Ці системи відчуттів готові до функціонування ще до народження.

Для правильного функціонування ЦНС необхідне належне надходження інформації від органів чуттів. Тому надмір імпульсів, а також їх нестача призводять до різних порушень.

Встановлення порушень інтеграції відчуттєвих функцій здійснюється на підставі розпитування родичів і обов'язково вчителів зі школи чи садка, на основі клінічного обстеження, а також результатів докладних тестів.

Для дітей з важкими розумовими, фізичними вадами сенсорна стимуляція набуває форми освітніх занять. Терапевт надає дитині різноманітні смислові збудники: дотикові, пропріоцептивні (система глибинного відчуття), вестибулярні, смакові, нюхові, слухові, зорові і т.п. Робиться це відповідно до перцепційних потреб і можливостей дитини, вживаючи всі засоби, які не викликають почуття дискомфорту.

Збурення перцепцій сенсорних збудників можуть проявлятися надвразливістю, дуже малою вразливістю чи сенсоризмами. Дуже часто проявом збурень перцепції подразників є стереотипи, автостимуляція і автоагресія (погойдування, ритмічне підскакування, рухи головою, вкладання пальців у рот і ссання їх і т. ін.). Поява їх зумовлена потребою забезпечення себе необхідною стимуляцією або визнається, що вони є наслідком перцепційних збурень на органічній основі (сенсоризм).

Ці збурення часто трапляються у дітей з важкими розумовими вадами і є шкідливими для функціонування цих осіб. Вони ж замикають коло їхніх повторюваних відчуттів, блокують шляхи розвитку й унеможливлюють комунікування з довкіллям.

Особа з дуже обмеженою моторикою переважно не володіє знаннями, які пов'язані з різними формами руху. Таким чином, її спостереження за собою, контроль за власним тілом дуже обмежені, внаслідок чого, страждають пізнавальна й емоційна сфери.

Тому метою сенсорної освіти є допомога дитині в подоланні цих проблем, досягненні того, аби вона могла краще приймати інформацію від навколишнього середовища та власного тіла.

У країнах, де відомості про роль інтеграції відчуттєвих функцій поширились вже досить давно, у кожному реабілітаційному осередку є принаймні один кабінет для "Сенсорної інтеграції". Він має типове обладнання для стимулювання систем відчуття: гойдалки, гамаки, камертони, "сухі" басейни, наповнені кульками, матраци, наповнені водою, м'ячі, наповнені грубо подрібненим пінопластом, різнокольорові освітлювачі і т. ін.

Основні аспекти:

Суть терапії полягає в застосуванні базових чинників впливу, що означає просте стимулювання основних відчуттів. Іноді, згідно з результатами діагностики, це робиться з метою подразнення конкретних рецепторів, що належать до тієї ж системи.
Дуже важливо уникати порушення протипоказань, які визначаються шляхом ретельного розпитування й обстеження (у тому числі тестового обстеження).
Поєднується (одночасно або у відповідно підібраній послідовності) стимуляції різних систем.
Поєднуючи стимуляцію з відповідною ситуацією, можна використовувати інформацію, отриману завдяки цій практичній стимуляції. Корисно використовувати одну й ту саму стимуляцію в різних ситуаціях.
Дуже важливо домогтися високої мотивації у дитини і зберегти її. Разом із тим треба підтримувати певний рівень зосередження і не допускати надмірного ентузіазму і хаосу.

Точне, мистецьке застосування сенсорної інтеграції-терапії вимагає як глибоких знань, так і проходження детального навчання і практичних занять під наглядом досвідченої особи (заняттєвий терапевт (працетерапевт), лікар, психолог, спеціаліст фізичної реабілітації або спеціальний педагог) після відповідної підготовки.

Належне усвідомлення проблеми дозволяє зрозуміти як її причину, так і відсутність прогресу в реабілітації і навчанні. Таким чином терапевти, а особливо дитина та її батьки зможуть обійтись без зайвих процедур і подальших розчарувань. Оскільки різноманітні види відчуттєвої стимуляції входять до складу багатьох сучасних методів і засобів впливу, знання у цій сфері дозволять краще зрозуміти їх значення. Можливо, це також дозволить виявити проблему на ранній стадії і спрямувати пацієнта до центру з відповідним досвідом.