Табори
Табір "УСМІШКА"
м.Косів 16-26 серпня
2000 р.
 Табір "Усмішка" був
створений для людей з особливими потребами віком від 15-24 років,
що самостійно не пересуваються і не можуть себе обслуговувати. Метою
табору було надати можливість друзям (з особливими потребами) відкрити
своє вміння жити такими якими вони є.
Вони
могли бачити зорі сидячи коло ватри , ходити на дискотеки та просто
бути незалежними від своєї неповносправності. Вони могли бути такими
якими вони є, зі своїми мріями, почуттями і бажаннями. Їх не тримали
під наглядом їхні батьки (яких, до речі, на таборі не було). Учасниками
табору були 11 осіб з особливими потребами та 21 волонтер включаючи
організаторів. Один з волонтерів - спинальник на візку - активнтий
інструктор та провідних ранішніх руханок. Волонтерська група працювала
дуже потужно стараючись максимально виконувати усі особливі потреби
друзів. Ніхто з друзів не вмів самостійно себе обслуговувати в туалеті,
ванні.
 Таким
чином одною з перших програм табору було самообслуговування. Також
друзі щоденно мали тригодинні бесіди між собою на різні теми: "Чому
світ прекрасний", "Коли я усміхаюся", "Мої права серед інших", "Яке
майбутнє нас чекає". Вже на другий день табору друзі почали "говорити"
про те що їм болить, як їх сприймає світ в їхніх ж очах. Завдяки
цьому табору друзі поїхали додому оздоблені намистом впевненості
в собі з великою кількістю нових друзів. Табір також був наповнений
заняттями з фізичної реабілітації та спортивними годинами, переглядами
цікавих фільмів та вечорами відпочинку, пригодами та ризиком в поїздках
та екскурсіях.
 Але
на закінченні табору не закінчується наша спільна дружба та потреба
один одного. Тому на майбутнє плануємо такий графік зустрічей. Вересень
навідування друзів вдома жовтень зустріч з шашликом на природі листопад
спільний вихід на каву грудень навідини на свято Св.Миколая січень
спільна коляда лютий навідини друзів вдома березень спільна зустріч
(десь??) квітень спільні гаївки на Великдень травень виїзд на екскурсію
червень виїзд на природу липень маленький "табір" серпень святкування
річниці "Усмішки"
Сподіваємось, що активність робочої групи табору не згасне і надалі.
догори
Табір "ДИТЯЧІ МРІЇ"
М.
Севастополь, 2-12 серпня 2000 р.
Особливістю табору
"Дитячі мрії" було те, що діти були зовсім з різними вадами розвитку
(ДЦП, розумова відсталість, незрячість). Але це зовсім не заважало
їм почувати себе комфортно в спілкуванні між собою.
Мета табору полягала
в тому, щоб батьки і діти максимально відпочили, забули хоча б на
деякий час про різні проблеми і негаразди, щоб діти змогли відчути
себе незалежними від батьків, а батьки побачили шлях до майбутнього
своїх дітей.
Кожен день табору починався
з руханки, на якій були всі учасники табору, потім - сніданок, і
щоранку - пляж, море, сонце. Здавалося все одноманітно, але кожен
день був неподібний на інші. Щодня придумувалися нові забавки, ігри,
розваги, такі як день Нептуна, карнавал, конкурси пісні, малюнка,
замок з піску.
Крім того в Севастополі
було проведено декілька екскурсій для дітей та батьків по визначним
містам міста Севастополя, таким як, бухта Нахімова, Херсонес, Але
головними подіями табору стали поїздки у дельфінарій, де діти дивилися
циркову програму та український державний океанаріум, в якому діти
особисто спілкувалися з дельфінами. Плавання дитини та дельфіна
було настільки вражаючим, що батьки і, навіть, сторонні люди не
могли приховати сліз. А враження дітей взагалі не можна передати
словами. Незрячі діти відчували дотик дельфіна, чулий його специфічний
"спів". Сидячи усе своє життя у візочку, будучи ізольованим від
соціального середовища або постійно перебуваючи у темряві, діти
забули про це, Там, в океанаріумі, вони плавали з дельфінами, тримаючись
за плавники, сміялися, кричали разом з дельфінами, очі їх були наповнені
щастям. Там усі їх проблеми відійшли дуже-дуже далеко, це було справжнє
дитяче щастя, здійснення найзаповітніших дитячих мрій.
Ще одна визначна подія
відбулася на таборі, Це запрошення наших дітей на акцію "Діти-дітям",
яку влаштував фонд Москва-Крим та телекомпанія ОРТ. Це було надзвичайно
видовищне, захоплююче свято. На концерті діти зустріли безліч відомих
і любимих ними артистів, ведучих: це і улюбленці з дитячої програми
"На добраніч, діти", це і відома програма "Доки всі дома", музична
програма "Ранкова зірка", а також багато інших. І все це діти бачили
вживу, на власні очі, а не по телевізору, як раніше, і радість дітей
не мала меж. Важливим досягненням табору є те, що діти відчули,
що вони не самі, що вони люблені, бажані, що не байдужі людям. Спілкування
дітей між собою, з волонтерами, можливість виконувати певні роботи
самостійно, командою, без допомоги батьків, дало дітям більше впевненості
в собі, в своїх силах, в майбутньому.
На таборі відкрилося
багато талантів наших дітей: у співах, в малюванні, складанні віршів,
декламуванні. Це все виявлялося в іграх, конкурсах. І діти самі
дивувалися, що забавляючись, вони можуть самі придумувати пісні,
складати вірші, малювати прекрасні малюнки, будувати надзвичайні
казкові замки з піску. За два тижні ми побачили і переконались в
тому, що такі табори дуже потрібні неповносправним дітям. Адже вони
не тільки сприяють оздоровленню, але й збагачують кругозір, надають
їм життєвої наснаги, дають впевненість в собі і в своїх силах, оптимізму
на майбутнє.
догори
Табір "НЕЗАЛЕЖНЕ ЖИТТЯ"
1-12 серпня 2000
Табір "Незалежне життя"
був особливий тим, що сюди діти приїхали без батьків. Таким чином
вони могли набагато легше навчитися здійснювати свою незалежність,
опинившись в незнайомому товаристві, вони могли стати протягом табору
такими, якими самі себе хочуть бачити, а не лише такими, якими бачать
їх родичі. (Досвід брання волонтерами на табір сестер дітей виявився
неоднозначним. У випадку Ромчика Солтиса - цілим щастям було те,
що Надя була поруч, у випадку ж Галі Лущ - її сестра Віра тільки
заваджала Галі ставати незалежнішою, та й взагалі відбивала охоту
брати участь у таборовій програмі).
Діти на таборі були
дуже різні - віком від 12 до 21, від таких, що вміють сказати лише
кілька слів до таких, що навчаються у загальноосвітніх школах. Однак
це ніяк не шкодило їм брати участь у таборовій програмі і кожному
по-своєму здійснювати свою незалежність: від Володі, який на таборі
почав сідати, чи вставати, чи робити щось інше не лише тоді, як
йому про це нагадають, але і тоді, коли йому цього просто захочеться,
чи Юлі яка навчилася говорити два нові слова, до Андрія Вовка, який
навчився чистити зуби, митися і ходити в туалет, чи до Сергія, для
якого незалежність пов'язалася із відповідальністю.
 Програма
табору включала щоденні заняття з психологом, майстрування, малювання,
школу рук, спортивні заняття, екскурсії (замки в Мукачевому та Сан.Карпати,
озеро Синєвир), ватри, і, звичайно дискотеки. Крім того велику роль
у зростанні в незалежності відігравали побутові справи і клопоти,
співи і спілкування, спільне життя. Напевно, не можна сказати, що
в програмі було більш важливим, а що менш, проте найразючіші зміни
в дітях було видно підчас дискотек.
 Волонтери
на таборі теж були дуже різні - від реабілітологів, які вже не раз
брали участь у подібних таборах - до студентів університету, які
слід сказати були спочатку серйозно стривожені, коли побачили, що
їх чекає, проте адаптувалися підчас подорожі і вже на таборі були
просто чудові. Величезну роль в успішності і безконфлікності табору
відіграло, на нашу думку те, що всі волонтери, більшість організаторів
і навіть частина "дітей" були приблизно одного віку - спільні інтереси,
спільні жарти, спільні теми сприяли атмосфері радості та взаєморозуміння.
Без сумніву, волонтери (крім, можливо, одного :-) ) були задоволені
табором не менше, ніж діти.
За 12 днів табору ми
стали дуже близькими і всі разом ми дійсно багато досягли. Прикро
буде, якщо всі наші здобутки поволі забудуться після повернення
дітей додому. Майже всі волонтери виявили бажання продовжувати контактувати
з дітьми - влаштовувати виїзди на природу, навіть в гори, просто
зустрічі чи заняття. Сподіваємося в цьому на сприяння, а можливо
навіть допомогу працівників проекту.
догори
Табір "ТРУСКАВЕЦЬ 2000"
18-29 липня 2000 р.
Метою нашого табору
було: надати можливість дітям проявити та глибше розвинути навички
самостійного життя, покращити фізичні якості та рухову активність,
розкрити їх комунікативні здібності, сприяти формуванню особистості
дитини шляхом залучення до активної діяльності у колі ровесників.
Як показали останні дні табору всі поставлені завдання було виконано.
Особливістю нашого
табору було те, що більшість дітей мешкають у Львівській області.
Вони постійно перебувають вдома, не маючи можливості спілкуватись
зі своїми однолітками. Я думаю, що до табору вони навіть не уявляли
що це. Переважно в кожного, як в дітей так і у волонтерів існували
певні психологічні проблеми стосовно спілкування між собою та контактів
з іншими людьми. Можна з впевненістю сказати, що наш табір допоміг
кожному, як дітям так і волонтерам позбутися більшості з цих проблем.
Двоє з наших дітей Марія і Павло взагалі не мали бажання їхати в
табір, їх просто вмовили батьки. Павло дуже розумний хлопець. Йому
18 років, у нього електричний візок, але хлопець має потенціал до
їзди на активному. Переважно він сидить вдома і бавиться на комп'ютері
або дивиться телевізор. Коли він вперше почув про табір, він сказав:
" Що я там буду робити? Я не сяду на активний візочок. Взагалі,
про що я буду говорити з цими дітьми ?". Коли ж він вертався, всі
пальці на його руках були в пухирях від їзди на візочку. І він казав:
" Як вам всім добре, ви близько мешкаєте один до одного, ви зможете
зустрічатись. А що я буду робити сам в тому Тернополі?". Марія,
взагалі, мешкає в селі, тому перші дні вона була дуже замкнута,
постійно сиділа подаль від інших.  Але
з кожним днем вона розквітала як троянда. А в кінці табору вона
була одна з самих активних, постійно була в центрі всіх подій, готувала
конкурси та забавки. Всі були в захопленні від її танців на дискотеці.
І це тільки два приклади разючих змін наших дітей. Всі діти були
віком від 14 до 18 років, крім Романа, якому - 22 роки.
Цей вік вважається основним для формування характеру людини. Звичайно
наш табір був більш спортивного характеру. Майже кожен день в нас
проводилось три тренування (важка атлетика, опанування візка, ігрові
заняття). Але саме спортивні заняття і змагання учать дітей спільних
дій, взаємної виручки, підтримки, організованості, дисципліни та
винахідництва. Граючись, діти засвоюють життєво необхідні навички
і вміння, у них виробляється сміливість, воля, кмітливість. Ігрова
діяльність завжди сприяє активному спілкуванню дітей, встановленню
дружніх стосунків. І все це не пусті слова, ми переконались в цьому
на 100%. Діти дуже багато навчились саме на тренуваннях, і про успіхи
кожного з них можна писати багато.
Під час табору було
проведено два виїзди на природу в гори і одна екскурсія в Почаївську
Лавру.
Декілька раз ми разом з дітьми гуляли містом, співали пісні, які
самі склали в таборі, відвідали цирк. Діти самостійно влаштовували
дискотеки, різноманітні комічні конкурси і забавки. Під час табору
в двох наших дітей Олі та Кості було день народження. І ми всі разом
вітали їх, діти і волонтери щиро від серця висловлювали свої побажання.
Всіма цими заходами ми намагались показати дітям, що вони такі самі
як і інші. Що вони не мусять постійно сидіти вдома, вони мають такі
самі права на все: освіту, відпочинок, спілкування та розуміння
тощо. Нічого негативного згадати не можу. Були певні незручності
в тому, що всі діти жили на одинадцятому поверсі і годували нас
в їдальні сусіднього санаторію. Але на мій погляд це позитивний
момент - діти побачили, що проблеми існують, але якщо є бажання,
вони вирішуються. Всі діти і волонтери виявили бажання продовжувати
контактувати між собою, влаштовувати зустрічі, листуватись. Сподіваюсь,
ми всі допоможемо їм, щоб цей табір не забувся через певний час.
догори
Табір
"ЄВПАТОРІЯ 2000 - ПІНГВІНЧИКИ"
15-30 липня 2000 р., пансіонат "Космос"
Табір мав за мету налагодження
співпраці з реабілітаційним центром "Струмок" м. Броди. Співпраця
з метою обміну досвідом проводилась в наступних напрямках: робота
з персоналом "Струмка" - вчителями, які були волонтерами на таборі;
робота з батьками неповносправних дітей шляхом індивідуальних та
групових психотренінгів та консультацій; проведення занять з неповносправними
учнями за програмою Вальдорської педагогіки, спортивно-розважальні
програми.
Бажаючим працівникам та учням з батьками була надана можливість
оволодіти навиками роботи з бісером. Завдяки активності та чудовій
підготовці батьків центру "Струмочок" та його працівників, було
дано 2 концерти української народної пісні. Для відпочиваючих пансіонату
та для мешканців степового кримського села програма концертів була
дуже цікава.
Надзвичайно корисною було спілкування з журналісткою
місцевої газети "Євпаторийская здравница". Вона є дуже високого
рівня професіонал, буває на всіх великих культурно-масових заходах
міста, хоча вона частково залежна в пересуванні (діагноз ДЦП). Учасники
табору також мали можливість спілкуватися з мамою журналістки, дізнатись
про її досвід виховання доньки, вмінню долати труднощі та перешкоди
в житті. Мама сприймає свою доньку абсолютно повносправною і надає
їй право в житті приймати власні рішення, робити помилки та бути
незалежною в особистому житті. Цей досвід неймовірно важливий, оскільки
діти ДЦП стають дорослими і вже зараз в їх дитячому або підлітковому
віці необхідно навчитись поважати їх особистість, сприяти реалізації
їх прав, поважати їх думку.
Всі
заплановані розділи програми було виконано і мали великий сенс та
користь. Діти, які спочатку виглядали заляканими
та невпевненими змінювались день від дня і в кінці табору демонстрували
з задоволенням набуті вміння, були активні в усіх заходах. Батьки
виглядали цілком інакше: відпочили, побачили можливості повноцінного
життя та майбутні перспективи власних дітей, звільнились від комплексів,
замкнутості та невпевненості, зрозуміли важливість
активної життєвої позиції їх, як членів громадського осередку. Працівники
мали змогу краще пізнати своїх вихованців, їх батьків, один одного,
навчитись працювати однією дружною командою.
Впродовж
табору були проведені екскурсії в дендропарк "Софіївка " в м. Умані,
по м. Євпаторія, в міський акваріум та дельфінарій, прогулянка на
катері. Сприяла погода, тепле море, якісне харчування доповнили
та якісно підсилили результат табору. Разючими були вплив на оточуючих
нас людей: від шоку, не сприйняття та жалості до розуміння та співпраці.
Змінюючись самі ми змінюємо оточуючих нас людей. Це також є однією
з цілей пректу.
догори
Табір "СВІТАНОК"
для дітей та батьків м. Червонограда
Дата проведення
- з 10 по 22 липня 2000 р.
Місце проведення - Львівська обл., Дрогобицький р-н, с. Майдан,
тур. база "Костел".
Батьки - 10
найактивніших матерів батьківського товариства "Струмочок", які
хочуть змінити та покращити майбутнє своїх дітей, приймаючи активну
участь у створенні та діяльності навчально-реабілітаційного центру
для неповносправних дітей "Світанок" у м.Червонограді.
Діти - 10 дітей різного віку (від 4 до 18 років); різного
діагнозу (ДЦП, с-м Дауна, епілептичний синдром, ЗПР, ембіцильність,
гіпотеріоз, недорозвиток зорових нервів та ін.); абсолютно різного
фізичного та психорозумового розвитку, які своїм житям змогли підштовхнути
своїх матерів до прагнення покращити майбутнє неповносправних дітей
у Червонограді.
Волонтери - 6 ймовірних майбутніх працівників центру "Світанок"
(дефектологи, логопеди, психолог, викладач).
Метою табору
було допомогти створити навчально-реабілітаційний центр у Червонограді
- згуртувати активних та зацікавлених у розвитку центру людей, сформувати
команду (актив), обговорити найболючіші та найважливіші питання
і навчитися шукати на них відповіді, сформувати загальне бачення
роботи центру.
У програмі табору
проводились:
Заняття для дорослих:
· навчальні обговорення-семінари, на яких ми мріяли про центр, говорили
про те, яким він міг би бути і чому; обговорювали діяльність, обов'язки
та необхідні риси керівника майбутнього центру; визначали доцільність
різних видів діяльності та навчання дітей у центрі; обговорювали
уявлення про майбутніх працівників - їх риси, вміння, складали програму
їх набору; розмовляли про трактування дітей, про відчуття батьків
та про багато-багато чого іншого...
· заняття шейпінгу, релаксації;
· спільні збори, а також окремі для батьків, волонтерів, організаторів
для планування та вирішення поточних питань;
· різноманітні заходи для згуртування - прогулянки, екскурсії спільна
підготовка до занять, до обідів, а також до свят.
Заняття для дітей:
· іпотерапія (лікувальна верхова їзда на коні), яка проводилась
на надзвичайно високому емоційному фоні дітей та батьків;
· групові реабілітаційні заняття на килимі - спілкування, відчуття
власного тіла, сприйняття себе, інших дітей, батьків; співання різноманітних
розвивальних пісень, розвиток рухових вмінь; ігри та забави не тільки
для дітей, але й для батьків;
· індивідуальні розвиваючі заняття на килимі, м'ячі з порадами для
батьків;
· щоденні 3-х - годинні заняття для дітей окремо від батьків.
Крім того, для усіх:
· ранкова руханка;
· вечори біля каміну; біля вогнища; дискотеки;
· екскурсії до Дрогобича, Трускавця, музею Івана Франка у Нагоєвичах;
· вечори відвертості, творчості;
· особливий вечір - прийом у нас табору "Трускавець-2000", разом
з яким ми знайомилися, співали, танцювали, розважалися; готували
та їли смачнющі шашлики;
· прогулянки, розваги, ігри, забави... та багато-багато іншого.
Позитивним у таборі
було те, що батьки відчули підтримку один одного, відчули, що вони
не самі у проблемах, що разом вони можуть зробити набагато більше.
Особлива відмінність табору - спрямованість роботи не на період
самого перебування у таборі, а на майбутню роботу, на перспективу.
Для дорослих важливо було побути разом якийсь час, щоб краще познайомитись,
дізнатись про сильні сторони та про особливості кожного, що є дуже
важливим у майбутній діяльності. Заняття з дітьми показали батькам,
що діти можуть і повинні займатися, навчатися, бути у колективі,
тобто, ще раз підтвердило бажання батьків створити центр для дітей.
Після проведення табору можемо порекомендувати звернути увагу на
підбір волонтерів - тобто, їх мотивацію для поїздки, розуміння своєї
допомоги, трактування неповносправних дітей, оскільки наявність
незацікавлених чи негативно настроєних людей не лише не полегшує
роботу, але й може її ускладнити.
догори
Євпаторія
9 по 22 липня 1999
р.
У першому таборі, який
проводився в Євпаторії, взяло участь 12 дітей віком від 8-и до 16-и
років. 8 липня вдень учасники табору мали збір перед поїздкою, на
якому з коротким офіційним візитом побував Посол Її Величності п.
Роланд Сміт. Кожну дитину супроводжував один з їх батьків. Крім
того, були присутні організатори і добровольці. Діти мали
можливість скористатися зі свого права на проведення дозвілля як,
коли і де їм цього заманеться.
 Батьки
дітей, та й самі діти – кожні по різному – мали спеціальні заняття
щодо правових і юридичних питань, які проводив з ними інструктор
(сам в інвалідному візку) Богдан Волошин. На таборі проводилась
відеозйомка фрагментів, які увійдуть у наш майбутній 4-серійний
фільм.
Всі діти повернулись
здорові, щасливі, загорілі і "повноправні". За два тижні, що минули,
вони мали нагоду вповні "потренуватися" в реалізації своїх невід`ємних
прав на відпочинок, на здоров`я, на можливість висловлювати і доводити
до здійснення свої поба-жання і мрії. До речі, це матеріалізувалось
у їхню поїздку "Трамваєм бажань" вулицями південного курорту.
догори
 Славськ
22 липня по 15 серпня
1999 р.
22 липня на табір до
Славська від`їхала інша група дітей. В її складі діти до 10 років,
які самостійно не ходять, але інтелектуально розвинені. Двоє дітей
з-поза Львова – з Дрогобича та Бродів.
Специфіка
табору – це намагання досягнення дітьми максимальної самостійності
з застосуванням дуже популярної на Заході методики "кондуктивної
педагогіки" та гіпотерапії (кінної їзди). Одна з інструкторів спеціально
приїхала на табір з м.Замостя (Польща) зі спорідненої організації,
з якою ми маємо співпрацю. Територія табору в м.Славську попередньо
дообладнувалась пандусами (пологими з`їздами) для забезпечення повної
доступності будівель.
догори
Севастополь
 28 липня по 8 серпня
1999 р.
26 липня на табір до
Севастополя від`їхала група учасників третього табору – діти віком
від 12-и до 15-и років і по одному з їх батьків. Тут також відбулась
низка обговорень, розрахованих на батьків, де вони викладали свої
турботи і побажання щодо своїх дітей. Батьки отримали відповіді
на запитання щодо прав своїх дітей і надання їм послуг.
догори
"Самостійне життя"
18 по 30 грудня 1999
р.
В цей час у санаторії
“Алмаз” в Трускавці відбувся табір, де спвіпрацювали діти з ДЦП
і спинальники (інваліди, яких прикула до візка травма хребців верхнього
відділу хребта) а також 10 волонтерів – старшокурсників Львівського
інституту фізкультури. Цього разу табір відбувався без батьків.
Працювати інструкторами запросили тільки тих спинальників, які ведуть
активний спосіб життя.
Дітям було у кого повчитися.
Серед інструкторів був чемпіон Європи з настільного тенісу серед
інвалідів Любомир Скоблик, чемпіон з важкої атлетики, армреслінгу,
метання ядра і перегонів на візках Іван Рожнятовський, фехтувальник
Сергій Кутяк...
Всі учасники займалися
спортом: їздою на візках, дартсом, настільним тенісом, кеглями,
слухали лекції з питань прав інвалідів, медицини, переглядали відеофільми
про те, як різні хворі борються зі своїми недугами, розважались
на дискотеках, підготували концерт для курортників навколишніх
санаторіїв.
В програмі вечора були
пісні, вірші про кохання, гуморески, сценки і навіть елементи акробатики.
Цей табір допоміг усім
його учасникам – інструктори-спинальники почувалися впевненіше,
відчули себе дуже потрібними, діти набралися від своїх вчителів
оптимізму і бажання будь-що працювати над собою.
догори
|
